Рибак Діана, учениця 10 класу Степанівського ОЗЗСО Степанівської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе: Армаш Анастасія Павлівна

"Війна. Моя історія"

24 лютого. Ранок. Я прокидаюсь від маминих слів «Прокидайся, доню, війна». Сльози, метушня, паніка, всі збирають речі. Близько одного місяця, було дуже страшно, але потім звикли. В травні ми поїхали за кордон. Не передати словами той біль в смуток, коли треба були прощатися з рідними. За кордоном з сім’єю я була рік і три місяці. Повернення додому, стало для мене найщасливішим моментом в житті. З поверненням додому, я раділа кожному листочку, кожній травичці тому, що воно українське, рідне. Клята війна, лишила мою сім’ю дуже близьких та важливих їй людей. Кожного разу згадуючи щасливі моменти з мирного життя, на очах з’являються сльози. Я вірю в Україну та її перемогу. Та з нетерпінням чекаємо всіх захисників і захисниць вдома.