Писточенко Кирило, Херсонська Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 36, клас 9-Б

Вчитель, що надихнув на написання есе: Ірина Вікторівна Масловська

"Війна. Моя історія"

Раніше я жив на невеличкій асфальтованій вулиці в селі Чорнобаївка Херсонської області. В кінці цієї вулиці знаходилась церква, і я у вікна своєї кімнати бачив як сусідка баба Тамара, одягнувши білу хустинку, зі своєю подругою бабусею Тетьяна що неділі ходили до церкви, а дід Василь стоячи за хвірткою що разу з ними здоровкався.

24 лютого я прокинувся від гучного гуркоту, такого сильного, що аж дребещали шибки у вікнах. Я вибіг на вулицю. В цей час над аеропортом підіймався чорний густий дим. Це росіяни обстрілювали військову частину, так почалася війна. З початку ми не відчували війни, було чутно тільки гуркіт канонади на околиці села. Це наші хлопці тримали оборону, однак 1 березня війна пришла і на нашу вулицю. О пів дев’ятого вечора окупанти почали її обстрілювати, в цей час я грався в кімнаті зі своїм двох місячним братом, пролунало декілька потужних вибухів я схопив свого брата та впав на підлогу закриваючи його своїм тілом. Вибуховою хвилею на те місце де ми гралися винесло уламки разом з склом.

В кімнату забігли мамо і тато та потягнули нас на вулицю, раптом все стихло, ми почали перекрикуватись з сусідами, з’ясовуючи хто живий, а хто ні.

У ранці коли я вийшов на вулицю я побачив як вона змінилась. Що двоповерховий будинок сусідів який був прекрасною нашої вулиці, майже зовсім зруйновано. Вулиця, по якій могли розминутися два легковика, уся засипана уламками дахів і вікон.

Найбільше моя вулиця подобалась мені у зимку, коли все вкривалося снігом і по ній можна було мчати на санчатах, бо розташувалася вона під нахилом. Зараз вона була похмурою та непривітною.

Як і багатьом мешканцям нашої області моїй сім’ї довелося шукати іншу домівку. Ми знайшли затишний будинок у селі Сагунівка Черкаської області. Вуличка невеличка, але привітна. Кожного дня я бачу як повз нас у небі пролітають військові літаки. Я знаю, шо це наші хлопці з ЗСУ, які героїчно клаптик за клаптиком повертають рідну землю під український контроль.

Мрію, щоб швидше закінчилася війна і я повернувся до своєї рідної оселі.

Щоб відбудувалися усі зруйновані будинки і моя рідна вулиця знов радо зустрічала дітвору звичними щасливими днями.