Мені 37 років, звуть мене Тетяна, і я живу у місті Херсоні. Рано вранці я прокинулася від вибухів. Спочатку не розуміла, що відбувається, але потім в соціальних мережах почали писати про вторгнення російських військ у наше місто.

Я запанікувала, була налякана і закрилася у собі. Постійно переживала. Купити продукти харчування, гігієнічні засоби та ліки було дуже складно. Черги були величезні, а ціни - дуже високі.

Нам довелося стикнутися з нестачею їжі та води, коли вороги поцілили у нашу інфраструктуру, і у нас не було ні води, ні світла, ні опалення. Ми розтягували їжу, воду доводилося брати у гаражі, аби обігріватися газовою плитою та гарячими пляшками у постелі. Більшість часу ми проводили на кухні, де нам було тепліше.

Зараз ми живемо всі разом. Чоловік дуже схуд, дитина стала замкнутою, а я стала дуже знервованою. У нашу квартиру прилетів снаряд, він пошкодив раму, пробив скло у дверях та вклався в одну з них.

11 листопада 2022 року нас звільнили. Я плакала, раділа і не могла повірити, що ми нарешті дочекалися.

Наразі я офіційно не працюю, але планую зміни. Ймовірно, я знайду роботу в сфері інформаційних технологій.