У перший день війни у мене був шок. З 2014 року я жила у напрузі, бо поряд розташований Донецьк. Потім почались обстріли. Вибухи лунали поряд. Я чекала, що все закінчиться. Потім приїхав син і сказав: «Або всі залишаємось, або виїжджаємо». Всі разом вирішили виїжджати. Я забрала кішку, а собаку і курей залишила на сусіда. Так вони там і живуть. 

Зараз ми живемо в Полтавській області. Тут живе племінниця чоловіка. Вона нас давно запрошувала. За півтора року я навчилась долати стрес. Залишилась без будинку, тож мені важко було це пережити. Майбутнього я не бачу, просто хочу додому.