У перший день війни я йшла на роботу в магазин. Там пробула годину та пішла додому. Почались обстріли. Ракети прилітали біля мого будинку. Це мене шокувало найбільше. В такі ночі ми з дітьми спускались в підвал. У мене троє дітей, я за них хвилювалась. 

У Миколаєві багато будинків зруйнованих. Багато дітей загинуло. Це мене засмучує найбільше. 

Моя донька дуже боялась вибухів. Коли прилітало, її починало нудити через стрес. Після цього ми зібрали речі та виїхали. Зараз живемо у Миколаївській області. Все майно залишилось вдома, тому я не виїжджаю за кордон. Чекаю, коли закінчиться війна. Я хочу, щоб мої діти нормально жили, ходили до школи.