Я мешкала в Луганській області. Виїхала в Харків ще до вторгнення. Після початку війни почались обстріли. Я з онукою жила в метро, там видавали по два шматочки хліба на день. Виходила в магазини. Під обстрілами падала на землю, щоб перечекати та знайти їжу. Потім почали годувати. 

Я зрозуміла, що треба виїжджати. Пішки ми йшли до вокзалу чотири години. Ми виїхали до Івано-Франківська. Тут все було добре організовано. Нам допомагали люди. За кордон я не поїхала. Зараз живу з ріднею. Сподіваюсь, що скоро буде мир. Хочу тільки повернення додому.