Я почула вибухи на аеродромі. Так для мене почалась війна. Мої батьки були в Лисичанську, а я не могла до них поїхати. В Краматорську почались прильоти. Я постійно хвилювалась за рідних та близьких. Вирішила виїхати за кордон, але потім повернулась. Хоча мене гарно приймали іноземці. Зараз я живу в Харкові. 

Чоловік вивіз моїх батьків. Він проривався до міста під обстрілами. Зараз ми всі разом. До рідних я можу доїхати за декілька годин. Ми всі чекаємо миру, хочемо жити у своїх домівках.