Я жила в Гуляйполі. Вся моя родина працювала, у нас все було. Після початку війни росіяни розбили все, що у мене було. Не стало води, світла й газу. Бомбили будинки, гинули люди. Вибуховою хвилею відкинуло мого сина, коли він був у себе вдома. Ми його ледве дістали. Я з дітьми ховалась у підвалі. Продукти закінчувались, бо магазини не працювали. Ми з чоловіком поїли все, що було у погребі. Ми вирішили виїжджати. Страшно було дивитись на розбите місто. Дорога була небезпечною, але виїжджати потрібно було.

Зараз я живу в Запоріжжі, тут і вся моя родина. Хворію, стрес переживати важко. Мій будинок поки цілий в Гуляйполі. Сподіваюсь, що повернусь додому. Нехай війна закінчиться та всі повернуться у рідні міста та села.