Володимир Іванович стойко переніс тяготи війни і ні на що не скаржиться. Він сам відновив свій зруйнований будинок. Чекає, коли закінчиться війна і можна буде возз'єднатися з родичами.
У 2014 році наше селище весь час дуже сильно обстрілювали, наша територія переходила з рук в руки, і для нас, мирних жителів, це було дуже страшно. І я потрапляв під обстріл, коли з роботи йшов, і будинок мій потрапив під обстріл. Вилетіли двері, вікна, будинок тріщину дав і розвалився, як шкаралупа. Ну, війна є війна.
Потім прийшли наші, стали всюди ремонти робити. Люди якось намагалися допомогу отримати, а у мене душа до халяви не лежить, я нікому не скаржився і все зробив своїми силами.
Потім прийшли наші, стали всюди ремонти робити. Люди якось намагалися допомогу отримати, а у мене душа до халяви не лежить, я нікому не скаржився і все зробив своїми силами.
Мрію зустрітися зі своїми родичами, яких війна розкидала. Я з Красногорівки не можу нікуди поїхати, а так хочеться зібратися з рідними, сісти за стіл, поговорити. Але для цього треба, щоб закінчилася війна з нашою перемогою, звичайно.
.png "Імена")
