До війни ми жили щасливо. Все було добре. У моїх внучок дні народження у лютому: у старшої 12-го, у молодшої 19-го. І ось наступило 24-е... Страшний день... Ми прокинулися від жахливого гуркоту. Стан... ніби це жахливий сон.

Ми нікуди не поїхали, весь час знаходимося в Харкові. Це було жахливе відчуття, коли я йшла в магазин, а над головою літали літаки... А йти потрібно... Гуманітарну допомогу отримували і допомагали самі, кожен робив все, що можливо.