У перший день війни я ще навчалась у школі. Прокинулась, аби іти на уроки, але мені повідомили, що всі залишаються вдома. Була паніка та повний розпач. Потім моє село опинилось в окупації.

Виживати було дуже тяжко: не було води, світла та газу. Магазини не працювали, аптеки були закриті.

Я намагалася виїхати декілька разів. Росіяни розвертали мене на блок-постах, казали, що я невиїзна. Потім я виїхала на шкільному автобусі до Запоріжжя. Зараз я тут навчаюсь та планую своє майбутнє, але мої батьки залишаються в окупації. Сподіваюсь, що зможу скоро їх побачити.