У мене семеро дітей. Я живу у Нікопольському районі. Від початку війни нікуди не виїжджала, хоча виживати дуже страшно. Воду у селище привозять раз на місяць. Були дні, коли доводилось жити без води. Дуже радує, що волонтери видають гуманітарну допомогу. У Нікополь за покупками я не можу поїхати, бо там дуже небезпечно. У моє село продукти завозять дуже рідко. 

Мені прикро, що гинуть люди та пенсіонери. Я дуже хочу, аби мої діти дорослішали у мирі, щоб жили своїм щасливим життям.