Після початку війни в Краматорську почались обстріли. Двох менших дітей я вивезла за кордон. Потім захворіла мама, і ми повернулись додому. Зараз по місту б’ють менше. Мій син захищає країну, щодня я чекаю від нього повідомлень. У Краматорську поки все працює, але у 2022 році були проблеми з постачанням продуктів та ліків. Тоді допомогу привозили волонтери. Я працюю у військовому шпиталі. Щодня бачу наших поранених військових. Це дуже важко, але в мене така робота. Я дуже хочу, аби закінчилась війна. Вірю, що Європа нам допоможе, і ми переможемо.