Війна мене застала в Краматорську. У перший день росіяни почали обстрілювати аеродром. Два місяці я прожила у підвалі, потім виїхала до Вінниці. У мене була кішка, мене з нею ніхто не брав.

В інтернеті знайшла машину та виїхала з перевізником. Дорогою ми потрапили під обстріл. 

Батьки залишались у Бахмуті. Я їх вмовляла виїжджати, але вони не хотіли залишати будинок. Потім поряд з ними почались прильоти, і вони також евакуювались. Я винаймаю житло та працюю. Мої рідні зараз далеко, я не можу з ними зустрітись. Дуже сумую за ними, бо я залишилась одна. Час іде, а я розлучена з батьками. Це для мене найважче випробування. Дуже хочу, аби війна закінчилась.