Коли почалась війна, я була вдома. Було страшно, серце калатало від кожного звуку. Магазини і аптеки закрились, і навіть найнеобхідніше стало важко дістати. Потім почало прилітати поруч, вибухи було чути дуже близько. Було дуже страшно залишатись, тому я вирішила виїхати. Я залишила дім, речі та спогади. З собою взяла тільки одежу. Мене вивезли люди на Черкащину. 

Тепер я далеко і щодня чекаю миру, щоб повернутись додому. Я постійно плачу від туги за домом. Хати моєї немає, нічого в мене вже немає.