До війни Покровськ був для мене звичайним містом. Робота, дім, знайомі вулиці. Коли почались обстріли, все це зникло. 

Без води і світла жити було дуже важко. Люди допомагали один одному, як могли. Але кожен день був випробуванням.

Мої будинки згоріли повністю. Я довго не наважувалася виїхати. Зрештою зрозуміла, що життя важливіше за все. Я поїхала і тепер мрію повернутись у мирне місто. Хочу, щоб всі залишились живими.