24 лютого почалася війна, а 25 у нас уже були окупанти. У нас стріляли, ми ховались у погребах. 

Орки ходили по хатах, шукали зброю. Все перевертали, забирали машини. 

У нас була своя свердловина з водою. Світло періодично вимикали, не було зв'язку, інтернету. 

У мене донька незаміжня, молода. Я через неї виїхав, бо вона дуже хвилювалась, плакала. Ми виїжджали своєю машиною. Пройшли 15 блокпостів. Евакуювались під обстрілами, навколо все літало. Виїхали разом з донькою і сином. Забрали з собою собаку і папужку. 

Ми обрали Дніпропетровщину, бо у нас тут живуть дві доньки. 

Не знаю як зміниться моє життя, але дуже хочу додому. Там усе залишилось. Ми виїхали у тому, у чому були. 

Мрію, щоб швидше закінчилась війна.