Мені 63 роки. Я мешкала у п’ятому мікрорайоні Маріуполя. Під обстрілами ходила по воду. Готувала на вогнищі. Одного разу вийшла щось приготувати й побачила на лавці мертвого сусіда.

19 березня літак скинув снаряд біля нашого будинку – моя квартира залишилася без вікон і балкона. Коли це сталося, я встигла з кухні вибігти у ванну.

Через три дні я перейшла у двадцять другий мікрорайон. 29 березня мене забрала племінниця. Ми переночували у Новій Ялті, а вранці першого квітня виїхали. Нам пощастило: ми потрапили в гуманітарну колону. Пізно ввечері прибули у Запоріжжя, а наступного ранку поїхали далі.

Зараз живу в Чернівцях у родичів. Я приїхала сюди лише з документами. Сподіваюся, що взимку повернуся додому, у вільний Маріуполь. Україна переможе.