Вончук Богдан, 11 клас, ЗОШ № 5 імені Валерія Доценка Мирноградської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Пєвнєва Ганна Геннадіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Немов мара, немов хижий звір серед хащ увірвалася в життя люта, підступна, ненажерлива гієна -війна. Чи може темрява полонити сонячний день? Чи може мажор зазвучати щемливо і тужливо? Авжеж…так! Ти - підліток, перед тобою тисячі шляхів і стежин в майбутнє, яке не має бути жорстоким і безликим.

Тобі варто лише обрати свою стежину, тобі лише варто зробити вибір між правдою і лукавством, між добром і злом, між лінністю та працелюбством…Зробити свій вибір, лише свій.

Але вона, потворна, брехлива, пихата, ненажерлива тварина, проклятуща війна почала плутати твої шляхи, покриваючи їх уламками снарядів, поливаючи їх кров’ю синів і дочок України, випалюючи  чорнобривці та волошки, ламаючи калину і рубаючи рідні тополі, які мали б прикрасити твою стежину у світле майбуття. Вона, осатаніла та божевільна , заглушила  шкільний дзвоник та радісні миті дитинства звуками сирен та несподіваними вибухами, вона бездушна та жадібна, своєю залізною рукою постукала в мої двері та проникла в мою затишну та світлу оселю, в мій дім, в мій край, сподіваючись, що ми, українці, залишившись без дому, втратимо надію на все добре і віру в майбуття.

Як діяти далі: Поникнути? Поступитися? Стати жорстоким та ненависним?  Авжеж ні! Лють має бути лише до гріха і несправедливості, до власних недоліків та вад.

Я знаю, що Він, мій творець, який дарував мені найцінніше- моє життя, родину і мою Батьківщину завжди  поряд зі мною. Треба лише довіритися та йти далі. Йти своєю дорогою, звісно з перепонами і труднощами, а тобі лише варто зробити вибір між правдою і лукавством, між добром і злом, між лінністю та працелюбством…

Я втратив свій будинок, але буде крівля над моєю головою, затишна і надійна.

Я ще більше зміцнив стосунки із справжніми друзями та знайшов нових, я навчився допомагати іншим і приймати допомогу, я зрозумів, що де б я не був, я в СВОЇЙ країні, яка населена щирими людьми. Варто лише вчитися прощати, любити,співчувати та багато працювати і вірити,що ми все це маємо пережити достойно та з честю.