Росіяни окупували село за дві години. Трасою їхали танки, тривали масовані обстріли. Три місяці я не могла виїхати, бо росіяни нікого не випускали. Не було ліків та продуктів. Магазини та аптеки стояли закритими. Найбільше мене шокувало, що довелось спати в підвалі. Над моїм будинком літали ракети. Окупанти приходили до мене з обшуками.

Мене та чоловіка поклали на підлогу, а на голови дітей наставили автомати. Син плакав, я хотіла його обійняти, але мені заборонили росіяни.

Син пережив переляк, що відобразилось на його здоров’ї. Виїхати нам вдалось з волонтерами. Зараз живемо в Кропивницькому. Ціни дуже дорогі, ледве виживаємо. Чекаємо на закінчення війни та повернення додому.