Пів року я прожила в окупації. У перший день війни у моєму будинку тремтіли стіни. Виживати було важко. Роботи у мене не було, а продукти були дорогі. Всі люди боялись росіян. Не можна було сказати ані слова зайвого. Тому там залишатись було небезпечно. Я виїхала з дітьми на автобусі. Добу ми ночували на блокпості. Потім вдалося приїхати у Запоріжжя. Пам’ятаю ті емоції, нікому такого не побажаю. Зараз я сподіваюсь лише на мир. В окупації залишились мої рідні. Чекаю на перемогу та закінчення війни.