Я жила в Мар’їнському районі. У перший день війни мені зателефонувала донька і сказала, що її обстрілюють у Харківській області. У мене був страх і паніка. Потім почались проблеми з ліками, бо всі аптеки закрились. Найбільше мене шокувало, що росіяни нас обстрілюють.

Одного разу мій син був на вулиці, коли почали летіти снаряди. Я боюсь думати про те, що він міг загинути. 

Ми виїхали з села до доньки. Вона нам допомогла знайти житло. Зараз я працюю. Мене радує мій онук, так я долаю стрес. Я втратила все, але дуже хочу повернутись до Мар’їнки. Сподіваюсь, що скоро настане мир.