Я жила в Максимільянівці. У перший день війни біля мого будинку прилетів снаряд, вилетіли вікна. У селі не було хліба, води та газу. Продукти не завозили. Я ніколи не думала, що Росія буде по нам стріляти. Було дуже страшно сидіти у підвалі. Мого собаку вбило осколком. Хороший такий собачка був. Коли снаряд прилетів вдруге, я з родиною виїхала, куди бачать очі.

Домашніх тварин я залишила у місті. 

Волонтери нам дуже допомагали: нагодували, надали гуртожиток. Я не знаю, що буде далі, тому живу у постійному стресі.