Корнійко Катерина, 10 клас, Опорний заклад "Новооржицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новооржицької селищної ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Онекієць Ганна Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни. Це не просто цифра — це ціле життя, яке змінилося до невпізнання. Це дні, коли ранки більше не починаються з чашки кави, а з перевірки новин і сподівання, що всі рідні й знайомі залишилися живими. Мій шлях через цю тисячу днів — це шлях змін, адаптації та переосмислення. Перша реакція на початок війни була шоком. Я не могла подумати і повірити, що це відбувається в сучасному світі, що звуки сирен замінять мирний гул міста. Стан шоку швидко змінився на страх. Не лише за себе, але й за моїх близьких, друзів, за свою країну.

Найбільший виклик для мене — це те, що мій тато зараз на війні. Від моменту, коли він добровольцем вирушив на фронт, я почала сприймати війну ще гостріше і болючіше.

Для мене це не просто новини чи статистика, а реальність, в якій моя найближча людина, мій захисник, моя підтримка кожного дня ризикує своїм життям, захищаючи інших. Щоранку я чекаю від нього повідомлення, хоча знаю, що не завжди він може відповісти. Кожна новина про поранення, прильоти викликає тривогу, страх і водночас гордість за те, що мій ріднесенький татусь серед тих, хто захищає нашу країну. Я впевнено можу сказати - мій батько герой!

Одного разу переглядаючи вранішні новини, я почула татків голос. Це був справді він, його радісне «Поцілив!». Я не могла зрушити з місця, не йняла віри почутому.

Це мій ріднесенький татко, він збив клятого шахеда, а телеоператор, який в той час фільмував роботу нашого славного ППО, був поряд. Цей телесюжет я завантажила у свій телефон, переглядаю щодня і маю змогу чути найрідніший голос. І так мені стає тепло і затишно, я вже звикла що він завжди поруч зі мною. Молюся за нього…

Ця війна змінила мене. Я стала більш свідомою у своїх вчинках і рішеннях. Навчилася не втрачати віру, навіть коли ситуація здається безнадійною. Війна змусила переглянути наші пріоритети, і тепер найголовніше - це життя і свобода.

Тисяча днів війни - це важкий і болісний шлях, але водночас це шлях, який показав нам нашу силу та єдність. Мій шлях через ці тисячу днів був не лише боротьбою за виживання, але й можливістю допомогти іншим. А головне - це надія, що мій татко повернеться додому живим і здоровим!