Мене підкосила новина, коли до нас прийшли непрохані «друзі». Це було дуже важко, дуже страшно і неприємно. Я ніколи не думала, що проживши 65 років, я побачу ще й війну, але це сталося.

Я лежала на ліжку, чую: «бух» та «бух» - подумала, що в сусіда ворота бухають. Тоді мені зателефонувала донька з Херсону і сказала, що війна. Я спитала: «Яка війна?!» А вона: «Бомблять Каховку».

Зараз дуже тяжко в Херсоні. Там моя дитина живе і працює. Слава Богу, що росіяни пішли від нас - це був листопад, і нас до Пасхи не чіпали. А якраз на Пасху – знову: «бух» та «бах». 

Загинули двоє молодих людей, 17 і 18 років, які йшли посвятити Пасху.

Питна вода у мене є: мій рідний брат працював у Снігурівці й завозив мені питну воду, а потім я ходила ще до криниці, набирала. І прала там, а коли знову налагодилося, то він знову мені привіз води. А зараз все встаткувалося, і вже більш-менш.

Мені так хочеться, щоб якнайшвидше закінчилась війна, і наступив мир на нашій Україні, щоб ми жили в мирі. Я кожного дня молю Бога, щоб вже хоч би швидше.