Бондаренко Ірина, 9 клас, Комунальний заклад "Миколаївський ліцей Лихівської селищної ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе — Воленко Альона Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не лише битви на фронті, це також боротьба в серцях і душах мирних жителів. Кожен — за своє життя і за життя своїх близьких.

Коли почалася війна, я, як звичайна дитина, навчалася в школі, мріяла про майбутнє, будувала плани. Проте з перших днів я зрозуміла, що моє життя вже ніколи не буде таким, як раніше.

Перші дні війни я не знала, як бути далі. Було страшно за своїх рідних, які не поряд. Я відчувала безпорадність і страх, але згодом ці емоції перетворилися на бажання діяти.

Учні разом з учителями нашої школи плели маскувальні сітки, пакували пакунки з їжею, і деякі з учителів відвозили це все нашим воїнам.

Допомагаючи іншим, я зрозуміла, що навіть у найтемніші часи люди можуть об'єднуватися заради спільної мети. Цей досвід навчив мене цінувати кожну мить і кожну людину, яка поряд.

Я хочу донести до людей важливість миру і єдності. Кожен з нас може внести свій внесок у відновлення країни та підтримку один одного.

Сьогодні, оглядаючись назад на ці 1000 днів війни, я розумію, що цей шлях не був легким, але він зробив мене тою, ким я є сьогодні. Я вдячна за кожен урок, який дав мені цей досвід.

І хоча війна триває, я вірю в те, що ми разом здолаємо всі труднощі і відбудуємо наше майбутнє. Вірю, що ми будемо жити спокійно, не будемо прокидатися вночі від сирен та вибухів і зможемо нарешті будувати тверді плани на майбутнє.

До повномасштабного вторгнення я навіть не розуміла, що таке патріотизм і хто такі патріоти. Але на сьогоднішній день я люблю свою країну, стараюся допомагати нашим захисникам і вірю в світле майбутнє нашої незламної держави.

Я впевнена, що разом ми зможемо подолати всі випробування і створити краще життя для наступних поколінь.