"Я вірю у ЗСУ, я молюся за Перемогу"

Марценюк Крістіна
ВХПТУ № 5 м. Вінниця, група №7
Викладач, що надихнув на написання есе: Цопа Світлана Григорівна

Війна - моя історія

Війна почалася для нас як, мабуть, для більшості сімей нашої країни, з біганини по дому. Ранній дзвінок маминої сестри: "Київ бомблять! Збирайтеся! Зараз поїдемо на Захід!" У валізу кидались потрібні і непотрібні речі, думки плуталися, у ведучих на ТБ тряслися руки...

Війна показала хто є хто. Стало зрозуміло: хто - ворог, а хто - друг.

Ми поїхали до Молдови. Прості люди-молдовани зустрічали біженців на кордоні. За власний кошт обігрівали, годували, надавали житло, відвозили до інших кордонів. Але всі дивувались: "Як можливо таке у двадцять першому столітті? Це ж - середньовіччя!" І це - насправді так. У цивілізованої людини просто у голові не вкладається: людство вирвалося із середньовічного болота у цивілізацію, а росія прагне створити в цій цивілізації середньовічне болото.

А ще я бачу скалічених солдатів, яким прості люди збирають на протези, а за державні гроші перекладають бруківку у містах. А потім просять зброю за кордоном, бо немає своєї. Я бачу це - і відмовляюся розуміти...