Дробович Вікторія
ВХПТУ №5 м.Вінниця, група №7
Викладач, що надихнув на написання есе: Цопа Світлана Григорівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

На жаль, біда на українську землю прийшла 24 лютого 2022 року. Цей день назавжди закарбувався в моїй пам’яті. Мені здається, я зразу на декілька років подорослішала і переоцінила своє життя.

Руйнування, біль та втрати важко описати словами. Переживаючи трагічні події, я захопилася відвагою українського народу, мужністю військових, духом нації, що згуртувалась перед загрозою і виявила свою суперсилу. На жаль, через таку криваву трагедію, але відбулось об’єднання народу, держави, суспільства, ідеї.

Цінності, які захищає український народ у боротьбі з агресором – це самостійність, незалежність, наше суспільство, наша культура і, звичайно ж, українська земля.

Сотні тисяч людей пішли добровольцями до Сил оборони України, показавши силу духу і незламність української нації. Впевнена, що кожен українець робить свій внесок до наближення перемоги. Я займаюсь волонтерством, мистецтвом, щоб підтримати бойовий дух воїнів або тих, хто поруч і кому важко.

Боротьба українського народу за свою незалежність вже ввійшла в історію ХХІ століття. Ми показали світу, що навіть під час війни можливо залишатися на боці добра і людяності.

Я дуже пишаюся тим, що – українка, представниця цієї великої, суперсильної, волелюбної, доброї нації.

Єднаймося у найскладніший час заради миру та майбутнього нашої держави! Слава Україні!