Вероніка Цюра, 8 клас, Стрийська гімназія №7

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чабанович Тетяна Ярославівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Я вважаю, що у кожної людини в житті була чи колись буде подія, яка змінить все. Цей момент є несподіваний та може мати як позитивні, так і негативні наслідки. У когось в житті є дуже багато проблем, і ось настав день, який допоміг йому подолати всі свої труднощі, а у когось навпаки – його життя повне успіху та везіння, але один раз йому не пощастило та він втратив усе.

Для багатьох громадян моєї рідної країни – України та для мене такою подією є повномасштабне вторгнення держави-агресорки Росії у нашу країну.

Починаючи з 2014-го року східний сусід тероризує та безщадно вбиває українських мешканців, розлучаючи безліч сімей назавжди або на деякий час, який буде тривати ніби вічність, і ніхто не знає, коли ви зустрінетесь наступного разу. А найгірше  те, що все залежить не від вас.

Але є й інший сценарій: безліч дітей та дорослих не побачать своїх рідних та домівку вже ніколи, адже їх вбила держава-терорист, яка нікого не шкодує, навіть зовсім малесеньких малят, які спокійно спали у своїх ліжечках.

Ці діти – янголята, які кожного дня охороняють українців, щоб їх не спіткала така сама доля, та чекають разом з усією Україною на перемогу у цій кривавій, жорстокій війні.

А скільки воїнів ЗСУ також не зможуть сказати своїм рідним: «Привіт». Їх також вбили варварські російські війська. Кожного дня у засобах масової інформації ми бачимо одне за одним повідомлення про загибель воїнів з різних куточків України.

Всі вони безперечні Герої нашої держави, які задля нашого спокою пожертвували найціннішим для людей – життям.

Проте дехто не розуміє, яку ціну віддали наші безстрашні військові і нехтують різними заходами, які спрямовані на вшанування пам’яті героїв, наприклад «Хвилина мовчання», під час якої люди не можуть зупинити свої справи на одну, дуже коротку хвилину, яка для когось є останньою… Для того, щоб людських жертв було менше, нам потрібно активно діяти, роблячи все, заради перемоги.

У нашій країні і закордоном є багато волонтерів, які допомагають Україні, закуповуючи різні машини, боєприпаси та інші речі, потрібні на передовій. Вони також організовують безліч заходів на підтримку Україні: концертів, футбольних матчів, ігор та всього, що може допомогти у відстоюванні нашої незалежності. У деяких, а саме у футбольному матчі у місті Ачерра, що в Італії, та концерті біля Церкви Всіх Святих Українського Народу у місті Стрий, що на Львівщині, я брала активну участь.

Також моя сім’я регулярно відвідує різноманітні благодійні заходи, які наближають перемогу. А наші міжнародні партнери допомагають нам, постачаючи великими партіями зброю та кошти.

Дуже багато країн дає прихисток людям, чиї домівки зруйновано або окуповано. На жаль, зараз ми втрачаємо такий дух та запал до боротьби, як було на початку повномасштабного вторгнення. Як тільки я згадаю, яким гуртом ми допомагали всім, чим могли, мене переповнює гордість за те, що я є громадянкою такої країни, як Україна.

Тоді наша держава, кожне місто і село, дорослі та діти стали одним цілим, яке об’єднувала спільна мета – наближення перемоги: діти  плели маскувальні сітки, співали та танцювали, збираючи гроші на ЗСУ; безстрашні чоловіки та жінки входили до складу Збройних Сил України, було відкрито багато пунктів, де люди могли приносити речі, їжу, воду та інші речі, потрібні тимчасово переміщеним особам. Ці всі події дають нам зрозуміти, що справжня людська суперсила – це здатність діяти гуртом та допомагати один одному попри все.

Я вірю, що скоро у нашій країні буде мир і спокій.

Але для цього нам потрібно згуртуватись та діяти, як одне ціле, як у лютому 2022-го року. Ми всі маємо бути готовими до «різних сценаріїв» війни: чи то короткотривалої, чи то довготривалої боротьби за незалежність України та свободу її громадян. Як би важко нам не було, країна, у якій ми живемо, має вистояти та знову відстояти свої права, як це було протягом усієї її історії. Тоді й зараз українці боролися за їхню державу до смерті, запобігаючи загарбання України іншими народами.

Хоч держава московитів виникла значно пізніше ніж Київська Держава Русь-Україна, московити намагалися привласнити її та похідних з неї держав різними методами та хитрощами. Підступні російські правителі марили пізнішою Гетьманщиною та хотіли загарбати й отримати її землі але козаки мужньо боронили свою Батьківщину, показуючи, що вони не здадуться. Саме ми є нащадками безстрашних козаків, які маємо відстояти свою Україну, так, як її відстоювали наші всесвітньо відомі предки. Також у пам’яті кожного українця та українки мають бути слова видатного українського художника, поета, драматурга Тараса Григоровича Шевченка: «Борітеся – Поборете! Вам Бог помагає!»