Моя донька дуже творча. Вона малює, останнім часом почала розмальовувати одяг, ходить до театрального гуртка, бере участь у різних заходах та секціях МАН. Вона колекціонує речі, пов'язані з Гаррі Поттером, дуже любить музику і мріє навчитися грати на електрогітарі.

Окрім творчості, вона багато сил віддає іншим. Донька волонтерить, займається проєктною діяльністю. Її проєкт з театральної майстерності у нашому місті об'єднав понад 80 підлітків. Вона організовувала різні ініціативи, проводила тренінги на важливі теми, навіть про гендерну нерівність. Найбільше вона любить виступати на сцені. Її надихають музика, веселі люди, а її талант найяскравіше проявляється у малюванні та коротких театральних перформансах.

На щастя, окрім прильотів, ми не пережили інших трагедій. Але війна назавжди змінила наше життя. У ньому з'явилися постійні переживання за близьких, які воюють або перебувають на тимчасово окупованих територіях. Ми всі намагаємося допомагати нашим військовим і людям, які цього потребують, але найбільше у цьому проявляє себе саме моя донька.

Раніше їй було важко знайти себе. Вона не бачила свого майбутнього і не розуміла, що їй справді подобається. Під час війни в неї з'явилася мета. Попри небезпеку, попри постійну напругу і складну ситуацію в нашій області, вона робить важливі речі, допомагає іншим і не опускає рук. Я дуже пишаюся нею.

Водночас я бачу, як війна впливає на неї зсередини. Це постійна напруга, внутрішня тривога, яка іноді просто вибиває її з колії. Я намагаюся підтримувати доньку в усьому, бути поруч і дати їй відчути, що вона не одна.

Найстрашнішим для мене був перший день повномасштабного вторгнення, коли ніхто не знав, що буде далі. Того дня моя дитина залишилася вдома сама. Вона була дуже налякана, а я не могла повернутися з роботи раніше. Це відчуття безсилля і страху за власну дитину назавжди залишиться в моїй пам'яті.