Власова Марія, 9 клас
Красноградський ліцей №1 ім. О.І.Копиленка
Вчитель, що надихнув на написання есе: Питрикіна Катерина Йосипівна

Моя Україна майбутнього

Пропозиція вчительки взяти участь у конкурсі для мене стала можливістю виплеснути весь той тягар, що накопичується в душі майже два роки. Дуже важко носити в собі цей «вантаж». Можете сказати, що я можу поділитися з рідними, друзями. Так, можу. Але, думаю, що легше від цього не стане. У кожній родині моїх знайомих хтось : чи батько, чи брат, чи родич - на фронті. І перш , ніж починаю розмову, уважно придивляюсь, чи все нормально, чи всі живі. Розумієте, який це стан людини, яка знаходиться в постійній тривозі? Адже ніхто з нас не знає, коли закінчиться цей жах. Наше маленьке містечко знаходиться не на лінії зіткнення, і ми лише двічі відчули, що таке «приліт». Але і цього достатньо, щоб розуміти, що відчувають люди, які знаходяться безпосередньо в зоні бойових дій. Наше затишне містечко прихистило багато українців, які залишили свої домівки через постійні обстріли. Цих людей зразу можна побачити по виразу їхніх очей, в яких невимовний біль і смуток.

Наші містяни допомагають їм не тільки матеріально, але й підтримують теплотою своїх сердець, увагою, добрим словом. Думаю, що в годину тяжкої біди саме ці якості об’єднують людей у міцний незламний кулак.

Спостерігаючи за цими подіями і вболіваючи за наших людей, я по-іншому стала усвідомлювати і цінувати мирне небо над головою. В моєму житті теж відбулись зміни. У свої п’ятнадцять років, замість того, щоб повноцінно навчатися, всебічно розвиватися, спілкуватися з друзями та мандрувати, я відчуваю внутрішній біль і жах через постійні сигнали тривоги. Для мене мир тепер – це спокійні дні і ночі, навчання за партою, бо якість освіти – це основа мого майбутнього, а також посмішки, а не сльози втрат мешканців рідного міста і всієї України.

Майбутнє моєї країни неможливе без миру, і я на це дуже сподіваюсь, тому що, маючі родючі землі, природні ресурси, історію , культуру та досвід минулих поколінь, вона неодмінно відродиться до рівня квітучої та розвиненої держави у Європі.

Зусиллями об’єднаних українців в майбутньому відбудеться зріст економіки, промисловості, сільського господарства, освіти, науки та культури. Народом України буде зміцнена, загартована нація. Держава повернеться у межі своїх кордонів, котрі захищатиме непереможна армія.

Я з нетерпінням чекаю на скоріше закінчення війни та нашу перемогу. У цей час важко про щось інше мріяти, але я продовжую навчатися для того, щоб на вищому рівні закінчити школу, вступити до вищого навчального закладу і отримати професію, завдяки якій я буду вносити свій вклад у розвиток своєї держави на європейському рівні.