Все життя я прожила в Слов’янську. Коли почалась війна, я дуже злякалась, бо пам’ятала 2014 рік. Тоді я вже пережила війну. Не стало води та газу. Комунікації зруйнували росіяни. Снаряди прилітали, мені весь час доводилось хвилюватись за родину. Їжі було обмаль. Я почала думати, як прогодувати родину. То були важкі часи. 

Я виїжджала з міста евакуаційним потягом. Думала, що життя налагодиться, але довелось повернутись. Знімати житло було дуже дорого. Зараз я залишаюсь вдома. Чекаю на перемогу України. Не хочу залишати рідний дім.