Коли росія напала на Україну, я була вдома з сім'єю. О 6:30 годині ранку подзвонила дружина брата і повідомила, що почалась війна. Я спершу не повірила, але дуже злякалась, в першу чергу за життя донечки. Потім ми деякий час жили в чоловікового брата (у них є погріб де сховатися). Чоловік наполягав, щоб я з донечкою виїжджала в Польщу, але я категорично була проти.

Якщо помирати, то тільки в Україні. Я весь час була вдома на рідній землі. Ніхто з моїх рідних не виїхав❤️

Ми живемо на поліссі (Рівненщини), особливих труднощів не було крім страху. Найбільше шокували подіїі, що відбувались в Бучі, Гостомелі та інших містах.

До сих пір, згадуючи, сльози в очах і охоплює жах.

Через місяць після вторгнення я дізналась, що вагітна, була і радість, і страх адже ми довго планували цю вагітність і дуже її хотіли, тому питання народжувати було 100%  тільки в Україні.

Народилась донечка😊 

Я проживаю в Україні, вдома зі своєю сім'єю та рідними. Я працювала до війни в банківській сфері. Працювала постійно не на день ми не закривались. Зараз я в декретній відпустці але після неї планую виходити на роботу. Професію міняти не хочу, мені все подобається. 

Приємно вразило волонтерство наших знайомих і взагалі всіх. Те як ми допомагали, підтримували  один одного. Це зігріває теплом в душі.

Моїй донечці подарував друг нашої сім'ї (він військовий медик) маленький шеврон у вигляді прапора України. Донечка цей шеврон дуже береже  і цінує.