Ми жили в Сватовому на Луганщині. Війна почалась о четвертій ранку, коли по на росіяни ракету пустили. Ми сиділи в погребі вдома. Потім виїхали, залишили все.

Ми четверо діб добиралися. Спочатку поїхали на росію перевізниками, потім була Литва, Латвія, Польща, а потім вже приїхали сюди.

Дякую, що нам давали гуманітарну допомогу і дають. У 2022-му, коли приїхали, ми отримали, я не можу сказати від яких організацій. Давали по 6 600 грошей, а тепер дають мені тільки дві тисячі, а у дітей зняли.

Знаю, що у нашому домі кацапи жили, а зараз - не знаю, що там. Зараз у місті позабирали все, там крадуть все, навіть вікна пластикові знімають.

Звичайно, ми раді були, що відтіля вирвалися. Ми зараз наймаємо квартиру, я в'яжу шкарпетки і посилаю хлопцям. 

Невістці зразу операцію зробили. Син перед війною попав в аварію, в нього був переломлений шийний хребець, нервова система. Він зараз на уколах і ліках, на заспокійливих, нам тут і ліки давали. Зараз як тільки тривога – боїмося і трусимось, тікаємо, куди можемо.

Хотіла б бачити нашу Україну квітучою і такою, як вона була, навіть кращою.