В окупованому Мелітополі виживати було важко, але Юлія наважилась виїхати тільки коли дізналась, що вагітна
Ми жили з чоловіком у місті Мелітополі Запорізької області. У чоловіка був свій бізнес. Я працювала в державній установі. Мали свою квартиру. У нас усе було добре.
24 лютого нам зателефонувала подруга. У нас у місті був аеродром, його почали бомбити. Ми живемо на іншому кінці міста й нічого не чули. Подруга сказала, щоб ми прокидалися й якось готувалися, бо почалася війна. Так ми і дізналися. Стали телефонувати рідним. Мої батьки живуть у Чернігівській області - вони теж не спали, чули вибухи. А близько шостої ранку я вже була на роботі. Нас викликали по тривозі. Документи й необхідні речі в нас були зібрані.
Ми ще певний період жили в окупації. Довгий час не могли залишити свою квартиру, своє місто. Було дуже складно з продуктами, з гігієнічними засобами. Десь місяць усе було закрите. Люди продавали на вулиці з рук усе, що було в них удома з запасів. По вулицях ходили окупанти, спиняли людей, усе перевіряли. Було важко морально.
Коли дізналися, що я вагітна, то вирішили їхати. Я в окупації народжувати не хотіла. Рідні наполягали на тому, щоб я виїжджала. Я маю рідних братів, які зараз воюють, вони теж казали, що треба виїздити.
На всіх блокпостах перевіряли документи, багажник. Запитували, куди їдемо та чому. У Василівці ми в черзі стояли п’ять днів на блокпосту. Було літо, спека, а я вагітна. Добре, що місцеві готували їжу, продавали.
У нас на виїзді перевіряли речі, ми все вивантажували. Дивилися сумки, телефони, ноутбуки. Ми не знали, випустять нас, чи ні.
Ми виїхали в чуже місто. Нас прийняли друзі, і ми в них жили, доки не знайшли квартиру. Зараз ми в місті Жовті Води.
Зараз усе сприймається по-іншому й більше цінується. Раніше віддавали перевагу іншим цінностям, а зараз хочеться просто жити в спокої та мирі, без війни. Змінилося оточення. Люди показали, хто є хто.
Ми чекаємо перемоги. То чекали зиму, потім весну. Зараз надіємося на літо. Хочеться, щоб хлопці вже прийшли додому. А ми хочемо повернутися у своє місто.