Я живу в Нікополі. Не виїжджала і бажання не було. В перший день війни мені зателефонував тато і сказав, що почалася війна. Найбільша проблема в тому, що пів року назад на війні загинув мій чоловік. Я в 31 рік залишилася вдовою з чотирирічною дитиною. 

Мене підтримують тільки мої рідні. Тільки моя сім’я допомагає жити далі і триматися. Хочеться, щоб майбутнє було щасливим, безхмарним. Щоб діти продовжували і відроджували нашу Україну, нашу культуру, і залишалися на рідній землі. Хочеться, щоб нікому не довелось вимушено їхати кудись за кордон. Щоб у нас була наша земля вільна, незалежна Україна майбутнього.