Левчук Каріна, учениця 9 класу ліцею імені Сергія Байдовського села Соснина Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Остапюк Ольга Павлівна

Моя Україна майбутнього

Україно! Мій краю! Моя рідна домівко! Люблю тебе безмежно! І хоча за час війни в Україні відкрилося багато дверей у Європу, все ж таки я мрію жити тут. А всі ми, українці, хочемо одного – Миру! А що таке Мир? Мир для мене сьогодні – це веселий сміх моїх менших братиків і сестричок. Радість в очах мами. Сильні руки тата. Мудрі поради дідуся. Душевна пісня бабусі. Вранішня роса.

Тихе зоряне небо. Спокійна ніч. Відсутність страху. Впевненість у майбутньому. Я вірю в те, що мир скоро настане. І з нетерпінням чекаю, що наша країна буде радо зустрічати гостей, які без страху будуть приїжджати до нас.

Я чекаю миру, а за ним великих змін у нашій країні. Після того, коли оголосять перемогу, я уявляю, як усі люди будуть зі сльозами на очах радіти. Хоча ця радість принесе багатьом невимовний біль, адже так багато рідних віддали життя за це, таке коротке та таке важливе слово «Мир!» Завжди щем і смуток буде наповнювати і серця моєї великої родини, яка втратила свого сина, брата, дядька, чоловіка, батька. Моєму дядьку Юрію назавжди залишиться 36 років… Він віддав своє життя, залишивши сиротами двох маленьких донечок, моїх сестричок, за наше щасливе майбутнє.

Я уявляю собі зустріч із моїм дядьком Назаром, коли він повернеться з війни. Ми будемо, як раніше, проводити разом вечори сімейного спілкування. І розуміти, що таку ж радість відчувають у багатьох сім’ях, обіймаючи своїх рідних.

Україну майбутнього я бачу незалежною, сильною, розвиненою демократичною державою у складі Європейського Союзу. Це буде країна великих перспектив. Тут буде легко відкрити свій бізнес простим людям, які мають таланти. Вірю, що закони в Україні будуть тільки для блага народу. Навчання у нас буде на вищому рівні, і багато іноземців здобуватимуть знання саме в Україні.

Нашу країну чекає стрімке економічне зростання, нові робочі місця, достойна зарплата, підвищення добробуту та фінансових можливостей людей. Дуже хочеться вірити у те, що довгоочікуваний мир принесе нам порядність, справедливість, чесність, особливо у новій владі.

Зважаючи на те, що за час війни наші українські традиції стали відомі в цілому світі, я впевнена, що, де б ми не були, нас впізнаватимуть відразу, коли будуть чути милозвучну українську мову,  чудову українську пісню. А наші вишиванки захочуть придбати  і носити їх з великим задоволенням.

Адже у наших вишитих візерунках відчувається любов, журба, біль, сила, незламність, правда, краса…

Як я частково бачу, як відбудовують інфраструктуру нашої країни, то з впевненістю можу уявити, що моя вітчизна буде прекрасною. А народ наш дуже працелюбний! Тому я вважаю, що це буде  швидко та професійно. Приємно буде подорожувати людям Україною. Ми з гордістю будемо розповідати про всі дивовижні місця, якими пишаємось.

Коли переможе моя Україна, найперше я щиро подякую Богу та нашим захисникам за цю перемогу. Дуже хочеться жити просто під мирним небом, дихати чистим повітрям, милуватися квітами, ніжитись на сонечку, обіймати рідних та радіти життю. Хотілося б поїхати туди, де проходили бойові дії.

Побути там, де воювали наші рідні захисники. Пройтися тими дорогами, якими ходили вони. Хвилиною мовчання вшанувати пам’ять тих, хто тут загинув. Покласти квіти. Просто помовчати, насолоджуючись тишею. Також поспілкуватись з людьми, які покинули свої домівки, коли свистіли кулі. А після перемоги мають куди повернутись.

Напевне, незвичним для українців буде те, що на телефони перестануть приходити сповіщення « Увага! Повітряна тривога!» А в містах перестане вити звук сирени, від якого усім моторошно. Але ми з нетерпінням чекаємо цього.

Знаю, що після нашої Перемоги, я точно ніколи не забуду, якою ціною вона нам дісталась.