«В перший день війни подзвонила донька з Броварів і зі сльозами сказала, що почалась війна. У нас до магазинів одразу побігли люди, робили запаси. Я купувала багато м’яса, щоб робити консерви. Адже ми не знали, скільки доведеться виживати, і взагалі ми планували лишатися в Бахмуті до останнього», - згадує Олена Анатоліївна. Жінка виїхала разом з мамою. Із собою встигла взяти лише одну сумку. 

Наразі її будинок зруйнований. Жінка каже, стоять лише стіни, даху не має, гараж знищений вщент. Після пережитого стресу Олена три місяці плакала майже без зупину, адже в рідному місті залишилась її душа.