Я пенсіонерка. Живу в місті Нікополь. Виїжджала в Запоріжжя. Нещодавно повернулася додому. Маю сина й доньку. Син – військовий. Дуже переживаю за нього. Він приїжджав до мене, як я була в Запоріжжі. Прийшов з букетом троянд. Я плакала. Донька зі своїм сином виїхала на Вінниччину, а невістка зі своїм – у Польщу.

11 липня я сиділа ввечері на вулиці – і почався обстріл. Я впала на землю. На щастя, не постраждала. Наступного дня виїхала до Запоріжжя.

Найбільше мене шокували новини про те, що окупанти знущалися над людьми, навіть дітей не пошкодували. Просто нелюди якісь.

У Запоріжжі я отримувала гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Дуже хороші й великі продуктові набори були. І організація на найвищому рівні: без черг. Велике спасибі Фонду.

Я впевнена, що війна закінчиться нашою перемогою. Після звільнення від окупантів житимемо добре. Україна буде квітучою.