На початку війни я була вдома. Коли почались обстріли, зрозуміла, що війна - надовго. Я спала одягнена, адже тривоги були постійно, і я не знала, куди може прилетіти. Я сиділа в коридорі, бо навкруги літали снаряди. 

Я з чоловіком виїхала до Дніпра. Тут - мої донька і син. Живу одним днем та сподіваюсь на перемогу ЗСУ.