Я жила в Бахмутському районі. У мене був свій будинок. Я зробила ремонт, облаштувала все, як хотіла. Було тихе, звичайне життя. Все змінилося, коли почалася війна.

Почалися обстріли. Щодня було чути вибухи. В місті не було води, світла й газу. Я сиділа по підвалах, ніхто не знав, що буде завтра. Мій будинок згорів. 

Одного дня я бачила, як бомбили школу. Це було страшно. У той момент я зрозуміла, що залишатися там уже небезпечно. Донька тоді була вагітна і жила в Бахмуті. Ми виїхали на машині, практично нічого з собою не взявши,  бо не було часу. Головне було врятуватися.

Зараз ми в Дніпрі. Життя починається з нуля. Я дуже чекаю миру. Хочу, щоб усе це скінчилося, щоб люди могли повертатися додому і просто жити без страху.