Ми з чоловіком жили у місті Гуляйполе Запорізької області. Наші діти роз’їхалися одразу, як почалася війна, а ми трималися до останнього. Та коли снаряди прилетіли до нашого будинку – забрали собаку й також виїхали. Потім кілька разів поверталися. Були випадки, що навіть не встигали витягти речі з автомобіля, як починався обстріл. Зрештою, остаточно виїхали в Запоріжжя.

У Гуляйполі було дуже страшно: їздили танки, над містом кружляли вертольоти. У першу ніч війни я сиділа на ліжку й бачила у вікно, як вибухали снаряди. У мене не було сил ховатися.

Мене шокує цинізм росіян. Вони цілеспрямовано знищують мирне населення нашої країни.

У Запоріжжі ми часто зустрічаємо людей з нашого міста. Вітаємося й обіймаємося навіть з тими, кого не знаємо особисто, бо приємно бачити земляків.

Ми отримували гуманітарну допомогу від різних фондів. Дуже вдячні за неї.

Хочеться миру й світлого майбутнього.