Діганшина Олена, 11 клас, Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 8

Вчитель, що надихнув на написання — Стешенко Валентина Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Я з дитинства люблю мистецтво. Щоразу підходжу до мольберта з цікавістю та мотивацією не лише удосконалити навички, а й помріяти про звичайне (людське) майбутнє.

І ні я, ні мої рідні не могли й подумати, що я використаю свій талант не тільки для особистого задоволення: мої малюнки допомагатимуть наближати перемогу.

Війна в Україні триває вже тисячу днів, і за цей час вона змінила життя мільйонів людей. Кожен день цієї війни — це історія втрат, боротьби, надії та стійкості. Біда ввірвалася в наші життя несподівано, залишаючи позаду руїни, біль і незгасимий страх. Вона перетворила звичайні дні на низку випробувань і виплекала нове розуміння буття, справедливості й людяності. Кожен день цієї війни став уроком, з якого ми виходимо більш згуртованими та сильними, але й з глибокими ранами в душах і серцях.

Тисяча днів війни показали, наскільки міцним може бути український дух. 

Саме в ці дні шоку та страху в мене та навколишніх з’явилося величезне бажання допомагати, бути корисними.

Початок війни був для мене, як і для всього нашого народу, неочікуваним й найважчим. Постійні обстріли змушували залишатися вдома між двома стінами та часто спускатися в холодний підвал. Навіть складно передати, як змінилося наше життя з того моменту, коли почалася перша повітряна тривога. Але все це не зупинило моє бажання допомагати «нашим».

Ще в грудні 2022 року я використовувала свій час, займаючись благодійністю, щоб допомагати захисникам. Мої роботи брали участь в аукціонах. Кожну вільну хвилину займалася тим, що мені подобалось, тим, що вміла робити, – малювала.

Зі звичайних (як для воєнного часу) речей, таких як: тубуси від снарядів, ящики для мін тощо – я створювала об’єкти мистецтва, що змогли принести кошти для наших ЗСУ. 

Пензлики, олівці та полотно – це все оточувало мене в моменти мого натхнення та було фізичним нагадуванням, що спинятися не можна. Був шлях тільки вперед, тільки в майбутнє й тільки на користь «нашим».

Ця тисяча днів змінила мене назавжди, а ще вона зміцнила мою віру в український народ та його силу. Ми пройшли через багато випробувань, і попереду нас чекає перемога. І я вірю, ні, точніше, знаю: цей день неодмінно настане!