Донецьк – це місто на сході України. Раніше було містом-мільйонником. Там дуже розвинена шахтна промисловість. Там дуже гарні парки є і там живуть приємні люди. Я розлучився зі своїми бабусею та дідусем, вони зараз живуть там. Також дуже багато моїх близьких друзів залишилися там.
Ми переїхали із Донецька, тому що недалеко від нашого будинку було чутно звуки бомбардування. Тому мама швидко зібрала речі, і ми поїхали [до Лиману].
Саме день, коли я почув це слово, я не пам’ятаю. А мить, коли я зрозумів, що війна настала – так, я пам’ятаю. Це сталося тоді, коли я став часто бачити людей у військовій формі на вулицях свого міста. Це сталося поступово. І в конкретний якийсь день я зрозумів: так, зараз почалася війна.
Коли я чую це слово, я відразу дивлюсь не на те, що відбувається, а на наслідки. У мене в голові це з’являється. Напевно, я став більше цінувати те, що у мене є. Це стосується як і людей, так і майна. Не існує безвихідних ситуацій, навіть якою б важкою вона не здавалася, завжди можна знайти вихід.
.png "«Коли проїхали Василівку, попали під обстріл»")
.png "Імена")
