Дуже сильно почали стріляти – і ми переїхали в Дружківку через кілька днів. Ми часто поверталися, але дуже сильно стріляли. Ми один раз ховалися в підвалі, два дні сиділи там. Дуже страшно було. Це страх великий, це страшно, коли стріляють, це страшно, коли біжать у підвали, коли проїжджають танки. Це дуже страшно. У мене зараз страх – гучні різкі звуки.
Мир – це сонце, це ясне небо, це все добре, це люди, яких я люблю. Мені подобається те, що там у мене дуже багато друзів. Там у мене родичі. Там вже до всього звикла. Моя школа, мій садок. Я його люблю через те, що він рідний. Мене роблять щасливою мої родичі, мої друзі, моє життя, атмосфера в моєму житті. Мені подобаються тренування – я займаюся танцями та повітряною гімнастикою.
.png "«Коли проїхали Василівку, попали під обстріл»")
.png "Імена")
