Радченко Аліса, учениця 11 класу Канівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №6 з поглибленим вивченням іноземних мов

Моя Україна майбутнього

Наразі кожен українець мріє про одне, щоб ці нестерпні страждання скінчились і настав довгожданий мир. Щоб кожен зміг повернутися до рідного краю, до родичів, яких не бачив протягом року. Усі матері та дружини з дітьми чекають на татусів та братів із фронту.

Я б усе віддала, щоб побачити сльози щастя при зустрічі рідних та близьких, які прийшли на поріг зі словами: "Війна скінчилась!"; ці міцні обійми та галас дітей, що стрибають на батька; чи палкий і водночас солоний від сліз поцілунок дружини. Це така насолода - бачити посмішки на обличчях, а не читати в очах страх і паніку.

Війна об'єднала всю Україну в одну злагоджену команду, яка готова допомагати тому, хто потребує, годувати того, хто зголоднів, прихистити того, хто не має дому. Ми і до повномасштабного вторгнення були дружнім народом, але саме з його початком важливість бути добрим та розуміючим набула нових для нас значень .

Чи замислювались ви про те, а що ж буде далі, що чекає на нас у майбутньому? Чи збережемо ми цю цілісність, а може, забудемо про те, що сталось?

Власне, я не замислювалась, а що буде далі, але, я думаю, настануть важкі часи, коли нашу країну будуть «латати», будуючи нові будинки, реставруючи старі і відновлюючи здоров'я усім раненим. На розмінування земель піде багато років, але хто каже, що ми здамося, ми сильні, подолаємо усе.

Я та моє покоління і є майбутнє! Саме нам треба буде працювати над розбудовою міст, в цю гру вступлять дизайнери та архітектори.

Країна розквітне гарно збудованими багатоповерхівками та дизайнерськими будинками. Молоді лікарі та психологи зроблять крок у майбутнє наших воїнів та їхніх сімей. Вчителі та педагоги продовжать готувати дітей до майбутніх великих звершень.

Те, що з нами зробили ті страшні люди, ми не забудемо ніколи! Щоб нам не говорили, ми вже всю правду знаємо.

Деякі сім'ї вже ніколи не зустрінуться, хтось не повернеться до власної хати, бо тієї просто немає, і це не можна пробачити! Ті, кого ми не хочемо знати і бачити, справжнісінькі звірі, які слідують інстинктам, пожираючи все на своєму шляху, випльовуючи лиш кістки, вони, мов велетні, потоптали все живе, не лишаючи нічого, окрім крихт від населених пунктів. Вони ніколи не очистять свою честь не тільки перед Україною, а й перед усім світом у цілому.

Думаю, через десятки років Україна стане однією з найрозвиненіших країн Європи, куди із задоволенням захоче приїхати будь-хто, з будь-якої точки Землі. І ми з радістю їх зустрінемо.

«Ви думали, що Україна так просто. Україна - це супер. Україна - це ексклюзив, по ній пройшли всі картки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни!» ( Ліна Костенко)