Зосимчук Вікторія, учениця 11 класу Сарненського ліцею № 1 ім. Т.Г.Шевченка

Вчитель, що надихнув на написання есе - Турчик Світлана Миколаївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

 Моя Україна – країна смутку і незламності. Моя Україна – країна перемог і звершень. Моя Україна – країна материнських сліз і батьківської гордості. Я понад усе пишаюся тим, що я українка, бо моя прекрасна держава – це країна не лише на карті світу, але й у моїй душі. Де кожен куточок пронизаний духом історії та багатством національної культури від зелених  Карпат до Чорного моря, від полів Полтавщини до гаїв Львівщини, від степів Херсонщини до Полісся, від Одещини до Донеччини.

Кожен регіон – це окремий вишитий візерунок життя на рушнику долі моєї рідної Батьківщини.

Я понад усе пишаюся тим, що я українка, бо  моя єдина  Україна – це земля непереможних вершин гір,  нескінченних колоскових полів під синім небом, зелених лісів і лугів, що шепочуться з вітром. Це духмяні трави з барвистими квітами, що  переплелися у розкішний вінок, над яким лунає  чарівний солов’їний спів.

Серед запашних квітів вирізняються золотаві соняшники, які тягнуться до сонця, а калина з вербою навпаки - додолу, до кришталево чистої води. Усе це створює атмосферу волі.

Я понад усе пишаюся тим, що я українка, бо  моя чудова Україна – це перлина Східної Європи  з таємничими замками та фортецями, які ще, починаючи з козацтва, оберігають дух волі нашого народу. А величні потоки рік Дніпра – це як символ вічної стрімкої боротьби за незалежність України, що також символізує мужність і витривалість нації. Дніпро розділяє землю, але об'єднує серця тих, хто живе на різних його берегах.

Я понад усе пишаюся тим, що я українка, бо моя запашна Україна - це національні страви. Незабутній смак та запах борщу, кулешу та вареників на столі, приготовлених з любов'ю та турботою про рідних, говорить про багатство та щедрість душі.

Я понад усе пишаюся тим, що я українка, бо моя вишнева Україна – це рідна земля батьківської домівки із затишком та теплом. Це той куточок світу, де душа моя співає, а серце б’ється в унісон. Це найкраще місце, де завжди чекають світлі спогади  дитинства. У чому ж незламність духу і сили української нації?

Я вважаю, що у нашій історії, яка розгортається вже протягом кількох тисячоліть: від русичів, козаків і оунівців. Київ - столиця століть зі своїми найвидатнішими пам’ятками архітектури – церквами, де вічно буде лунати молитва за мир та спокій на нашій землі.

У культурній  спадщині, переданій предками від покоління до покоління і втіленій у вишиванках, народних танцях, піснях і неповторних легендах, а також у веселих святах і вечорницях, де панує загальнолюдська цінність. У нашому народові, у чесних і завзятих людях, які завжди відкриті для добра, для праці, для підтримки, для милосердя.

У нашій милозвучній мові, яка віддзеркалює багатство нашої національної спадщини. Мова ллється від серця до серця, об’єднуючи всіх нас. А слова, перетворюючись на пісню, близьку душі, відображають невичерпне джерело духовної скарбниці.

 І насамперед у  наших воїнах, сміливих, хоробрих, безстрашних, які боронять нас від жорстокого ворога. Саме завдяки їм ми спокійно вчимося. Саме завдяки їм ми маємо змогу проживати в рідній домівці і спокійно зустрічати щоранку новий схід сонця. Це все наша суперсила, наша незламність, наша міць і наша перемога!!! Що ж я роблю заради перемоги?

Я щиро вболіваю і мрію про одне, щоб нарешті настав довгоочікуваний мир на нашій знедоленій землі. Я разом з мамою готувала обіди для переселенців. Я брала участь у благодійних ярмарках, з яких виручені кошти відправляли на купівлю дронів. Я долучаюсь до усіх наших шкільних зборів для захисників.

 Я свої кишенькові гроші відправляю на ЗСУ. Я до цього часу допомагаю плести сітки для наших воїнів. Я є учасником кібервійни, боротьби проти пропаганди і фейків. І якби мала змогу, то з автоматом  у руках стала в один ряд з нашими воїнами на передовій. Я пишаюсь нашим народом! Я пишаюся нашими Збройними Силами! Я понад усе пишаюся тим, що я УКРАЇНКА!