Норець Вікторія, 11 клас, Ставищенський ліцей № 2

Вчитель, що надихнув на написання есе - Драговоз Світлана Станіславівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

ВІЙНА... Простий набір безневинних букв, але вони складають таке страшне слово, з таким глибоким, кровавим сенсом. І зараз воно торкається кожного українця і українку, кожного, хто відчув цей гіркий зміст особисто на собі. 1000 днів!!!! Це невгамовні дні болю, страждань, очікувань, та сподівань. Кожну хвилину, місяць, роки. Кожен день стояти відважно на захисті своєї країни, обороняючи свою землю, цінності, територіальну цілісність та суверенітет. Але це не тільки про наших відважних та мужніх військових.

Кожен бореться на своєму фронті. Лікарі, медики, пожежники, волонтери та інші люди, котрі не байдужі до свого майбутнього, до свого рідного та батьківського. 

Особисто мене не торкнулась війна фізичними стражданнями, лише моральними. Я вважаю, бігати в підвал, без жодних наслідків шкоди, це лише дуже мала частинка того, що переживають та перенесли на собі люди в цьому пеклі. Але десь, в підсвідомості я розумію ці відчуття болісного трепету, для опису яких навіть слів важко підібрати. Хоча їх відразу не стає, опісля побаченого, лише біль, страх, ненависть. Наша родина підтримує лави ЗСУ усіма можливими способами: донати, допомога. 

Мої два найрідніші хлопці, тато та брат, стоять кожну добу на захисті країни, віддано та впорядковано, докладаючи надважких зусиль.

Я плету сітки, також вносячи свой вклад у перемогу. Адже це невід’ємна частинка перемоги, в яку ми так дитинно віримо, яка обов’язково настане, але, щоправда, як....Кожен добу в шумні ночі ми цінуємо тишу та спокій, цінуємо своїх рідних, а ще маємо цінувати тих, завдяки кому це все маємо. 

Я щоранку дякую захисникам за можливість жити, дихати, відчувати. 

І буду нести цю вдячність та пам’ять крізь дні все життя, адже це не просто люди, котрі обороняють, це справжні ГЕРОЇ!!! Велику шану, схиляяючи голови, відчуваю до тих, хто назавжди закарбований в пам’яті укранців посмертно. В кого відібрали змогу радіти сонцю, вдихати повітря, дарувати  квіти. Останні квіти, та не ті зовсім, які хотілись.....