Новак Ніка, 9 клас, Оріхівський ліцей з початковою школою та гімназією імені Олександра Павловича Малінова Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Станкова Наталя Георгіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів – цифра, яка здається майже абстрактною. Як виміряти ці дні? Як передати їхній тягар, біль і досвід? Війна увійшла в моє життя раптово, наче буря, змінивши все навколо. Вона стала невідомою, але постійною супутницею, яка супроводжує кожен мій день, кожну думку, кожний крок. Сьогодні, коли минуло вже тисяча днів, я намагаюсь збагнути, яким був мій шлях у цей час. У перші дні війни я не могла усвідомити масштаб того, що відбувається. Страх і нерозуміння накривали мене хвилями, змушуючи відчувати себе маленькою і беззахисною перед обличчям невідомості.  

Але з часом страх почав відступати, поступаючись місцем рішучості. Я усвідомила, що потрібно шукати своє місце в цій реальності, шукати способи допомогти іншим і, в той час, не втратити себе.

Мій шлях – це не тільки історія змін, болю, але й сили. Змінилися мої погляди на світ, стосунки з людьми, мої пріоритети. Якщо раніше я часто переймалася дрібницями і не замислювалася над тим, що дійсно важливо, то тепер усі ці речі виглядають незначними на тлі боротьби за виживання, свободу і гідність. Війна змусила  мене переглянути своє розуміння життя і цінностей, зробити вибір між тим, що тимчасове, і тим – що  вічне.

Одним із найскладніших випробувань для мене стало вміння тримати рівновагу між гнівом і співчуттям.

Гнів за зруйновані міста, за загиблих і зниклих, за нездійснені мрії. Але поряд із цим виникає співчуття до тих, хто поруч: до сім’ї, друзів, співвітчизників, які теж переживають свої особисті трагедії. Сьогодні, озираючись назад на ці тисяча днів, я бачу шлях, який пройшла. Це шлях, на якому я стала сильнішою, але й ніжнішою, рішучою і уважною до інших.

Війна змінила мене, як змінила кожного з нас. Але вона також дала  зрозуміти, що навіть у найтемніші часи ми здатні на світло. І це світло – всередині нас.

Я знаю, що цей шлях триває.  Ми всі: і діти, і дорослі  переживаємо страшні моменти, але не втрачаємо  надії. І саме ця надія веде нас уперед. Війна закінчиться, а ми, молоде покоління, побудуємо  нове майбутнє. І я щаслива бути серед тих, хто будуватиме мирну і процвітаючу країну.