Ми з міста Лиман, зараз звідти виїхали.

Я якраз їхав на роботу коли це все почалося. Ще не доїхав до Краматорська, як почалися прильоти, а в Лимані в перший день ще нічого такого не було.

Сама ситуація шокувала – те, що на нас напала росія. Я зараз живу в Дружківці - тут кожен день вибухи, і це також все шокує.

Спочатку, звісно, тяжко було, а потім якось звикли. І гуманітарна допомога була. Зараз я працюю і заробляю на продукти, ліки. 

Я рік назад купив будинок і залишився без нічого - от такі мої труднощі. Довелося виїхати.

Ми виїжджали з поліцією, труднощів на блокпостах не було. Якось виїхали без проблем. 

Зараз я у Дружківці. Родина далеко, я тут працюю. Важко, що живемо не разом, дитини не бачу. 

Мені - якби швидше війна закінчилась. Вже хочеться побачити сім’ю, батьків. Вони в Лимані залишилися.

Я думаю, що все буде добре. Війна закінчиться нашою перемогою, будемо далі жити і відбудовувати країну, ростити дітей, працювати.